CТАТТI

22.04.2009

Автор: ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

В другій половині 16 століття для захисту держави від постійних набігів татар польський уряд, заохочуючи будівництво замків, у тому числі в Брацлаві, Буші, Бершаді і т.д. Особливою потребою була споруда фортеці на правобережжі річки Мурафи (зустріч Мурашки і Ковбасної).

Великий польський державний діяч Ян Замойський канцлер і верховний гетьман коронний, мотивуючи свої плани інтересами Речі Посполитої починає прохання перед королем Стефаном Баторієм.

І, ось 26 березня 1579 року у Вільно великий Стефан Баторій видає Замойському такий документ: «коли сповістив нас Ян Замойський, канцлер Великий Коронний, що на землях волостей Карчмазова, недалеко від місця злиття річок Мурашки і Ковбасної є дуже зручна місцевість, на якій він хоче закласти місто Шарий груд і як повинно бути його укріпити, звідки можна було стримувати часті напади татар. І в цей спосіб тутешні околиці ворогом спустошені залюднити ми дозволяємо йому довести цю справу до завершення, за яке ми і наші послідовники будемо йому вдячні. З метою заохочення швидкого будівництва звільняємо останніх від моменту початку до завершення на 20 років від всіх сплат, публічних податків, дані і обов'язків»

Через 4 роки в 1583 році в суботу після дня св. Валентина Ян Замойський вирішує питання обміну своєї власності - села Праги під Варшавою на Корчмаровськую волость. В тому ж році до стін замка прибуло 260 чоловік.

Ось тут в досить короткий термін за 2 роки Замойський на піднесенні, на злитті річок Мурашки і Ковбасної побудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок і заклав тут місто на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого.

Так біля 1585 року виникло поселення-замок, яке спочатку називалося Шарогрудек, а з 1589 одержало сучасну назву - Шаргород, а весь край назва - Шаргородськая волость.

Невелике прикордонне поселення незабаром зайняло ключове положення в обороні як від нападів татар або розбійників, так і від місцевих козаків, що бунтували час від часу.

Крім Шаргорода, у володіння Замойських були й інші прикордонні фортеці: Рашків, Ямпіль, Червоне, але саме Шаргород, значно краще їх укріплений став столицею українських володінь канцлера.

В систему оборонних споруд міста входила будівля синагоги кріпосного типу. Князі Замойські мали досвід ділових контактів з євреями і тому прагнули, мабуть, підтримати розвиток Шаргородської єврейської общини, оскільки без їх допомоги євреї навряд чи могли в 1589 році звести таку значну колонну споруду. Вже в 1595 році під час нападу козаків вся община могла поміститися за двометровими стінами синагоги.

Шаргородськая синагога - один з найчудовіших архітектурних пам'ятників єврейських общин Подолії. Будівля була грунтовно реконструйована, найімовірніше, на початку XVIII в., після закінчення турецького правління. Воно, хоча і понесло істотні втрати, в цілому збереглося, можливо, завдяки тому, що було за радянських часів пристосоване під сокоморсовий завод, який працює і зараз.

В 1595 році завершилося будівництво замка та всіх його комунікацій. Містечко стало міцним замком. В Шаргородському замку був військовий гарнізон, в якому місцеві жителі бачили захист для своїх сімей і майна.

Гарнізон мав декілька десятків гармат і іншу зброю, а також запаси пороху і відповідну амуніцію.

Але раз містечко було на торговому шляху з Брацлавщини до Молдови, що мало дуже важливе стратегічне значення, то він заселявся і турбувався швидко.

Король Сигизмунд оцінюючи важливість поселення грамотою від 26 січня 1588 року обдарував його новими привілеями: «закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що в 6 милях від Бару, ми даруємо Магдебурзськоє право, відміняючи всі польські, російські і волосні права, які йому суперечитимуть, фундирували ринки в суботу, ярмарки на Новий рік, Трійцю і св. Галла. В турботі нашої про устрій життя міста, яке є перешкода для ворога, ми повелівали, щоб купці з Валахії або Туреччини, що йдуть в різні краї або воєводства, завжди сюди заїжджали і в перебігу двох днів товари свої для продажу виставляли, і лише на третій день щоб рухалися далі. Понад те ми дозволяємо жителям міста вести торгівлю з Молдавією, турками і татарами, всяку продукцію крізь по суші і по воді розвозити, а також через Бар і по всьому краю розвозити, торгувати, міняти без жодних перешкод і без яких-небудь мит, окрім мита на межах Шлезнська устьового. Встановлюємо склад солі, воску, риби, шкур, а також інших товарів, де б вони не були нажиті і звідки не були завезені. Під час війни або військового стану владика, а під час його відсутності управитель замка повинен старанно устежити за тим, щоб через наплив люду із за межі і їх переходи не утворилася яка-небудь небезпека для Речі Посполитої. За герб ми даємо св. Флоріана, який тримає в правій руці щит з трьома списами, а в лівій - чашу з водою, з якої пожежа заливає, на спомин того, що це місто одержало ім'я від доблесного Флоріана Шарого (Сірого).

Користуючись цими привілеями Ян Замойський мав чималий прибуток, а Магдебурзське право, сприяло швидкому розростанню торгівлі.

Торги і три ярмарки на рік перетворили Шаргород на великий торгівельний центр з розвиненими ремеслами. В місті з'явилися складські приміщення для меду і вин, які тоді привозили з Молдови, великі соляні склади.

Історія цього живописного куточка Поділля достатньо цікава, ось деякі деталі:

- через місто не раз проїздили відомі люди: турецький мандрівник Евлій Челиба, французький дипломат Ульріх фон Вердум, які залишили нариси про велич міста;

- в 1769 році Яків Франк був в Шаргороді, багато жителів піддалося франкістському впливу, особливо, коли Франк показував різні чудеса: літав в повітрі, викликав душі мертвих, змушував бика проповідувати півгодинну проповідь на тему книги Зо хап, зсунув з місця на базарній площі великий камінь і т.д.;

- з замку Яна Замойського великий гетьман Богдан Хмельницький писав листи до російських послів В.Стрєшньова і М.Бредіхіна;

- Шаргород, другий після Кам’янця місто воєводства дуже подобався туркам і вони називали його «кучук-Стамбул», що означає «маленький Стамбул»;

- тут був схоплений, катований і страчений на міських воротах славетний полковник Морозенко, пісня про якого «Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче, за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…» ;

- француз Моро де Бразе, який найнявся до російської армії бригадиром, залишив записки, які потім були перекладені і підготовлені до видання самим О.С. Пушкіним, проїзжаючи через Шаргород писав : « … город был некогда весьма обширен и имел знатную торговлю …»;

- власником міста в який час був відомий Князь Роман Сангушко;

- в 1840 році в Шаргородській бурсі з семи літ навчався український поет Степан Васильович Руданський;

- великий український письменник Михайло Коцюбинський 1870 роках навчався в Шаргороді, саме тут було помічено талант маленького Михайлика вчителем, який зайшовши до вчительської, сказав: «будемо мати свого літератора» і не помилився;

- трохи згодом тут же навчався український композитор, майстер хорового мистецтва Микола Дмитрович Леонтович, автор славнозвісного «Щедрика».