Автор: Соловей, С.В.
Народився 30 січня 1912 року у селі Стражгород Теплицького району. Закінчив Теплицьку середню школу, Закінчив автомобільний технікум у 1936 році. Працював інспектором державтоінспекції міста Георгіївськ Ставропольського краю.
У Радянській Армії з 1940 року. Закінчив Ростовське військово-артилерійське училище.
З червня 1941 року – учасник Великої Вітчизняної війни. Командував взводом, батареєю, ротою, іншими військовими підрозділами. Воював на Західному, Південному, Брянському, Північно-Кавказькому і Першому Українському фронтах. Звільняв від німецько-фашистських загарбників, зокрема, Умань.
Перед боєм наприкінці 1943 року Петра Трохимовича наздогнала звістка, що йому, командиру окремої розвідувальної роти 107-ї окремої стрілкової бригади старшому лейтенанту Плотянському Петру Трохимовичу за відмінне виконання бойових завдань командування на фронті, боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлення при цьому відваги і героїзму Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Удостоєний він ордена Леніна, двох орденів Вітчизняної війни І ступеня, багатьох медалей.
З 1948 року капітан Плотянський – в запасі. Проживав у місті Нальчик Кабардино-Балкарської АРСР.
Розвідка – очі і вуха армії. Про це добре знають всі – від рядового солдата до маршала. В розвідку відбирають найхоробріших і здібних. Розвідник повинен перехитрити ворога.
Окрема розвідувальна рота 107-ї окремої стрілкової бригади складалась саме із таких хоробрих, рішучих, здібних. Командував ротою Петро Трохимович Плотянський.
З перших днів війни радянський офіцер детально вивчав розвідку ворога. Перед кожним командуванням розвідників в тил противника Петро Трохимович нагадував їм про те. Що найскладніших ситуаціях вони повинні діяти раптово і тихо. «У винахідливого солдата і рукавиця граната» - це була його улюблена приказка.
Ходила рота старшого лейтенанта Плотянського по розвідувальних шляхах і по «язиках», кидалась на фашистів і в лобову атаку. Особливо зачастились такі «лобові» на Південно-Кавказькому фронті…
16 квітня 1943 року роті було дано наказ в районі безіменної висоти провести розвідку з метою дістати у ворога контрольних полонених і документи, які розкривають їх подальші плани.
Після ретельної підготовки розвідники темною ніччю поповзли до укріпленої дзотами висоти. Групу захвату очолив сам командир роти.
Пізно вночі розвідники близько підійшли до переднього краю ворога. Вже було чути, як розмовляли між собою часові, чітко вловлювалися їхні обережні кроки.
Трьома невисокими пагорбами виднілись перед ротою дзоти.
Щоб не підставити себе під свинцеві зливи притихлих в них кулеметів. Вирішили брати полонених обійшовши вогненну точку з тилу.
Нервовий стан був на межі, до зброї прикипіли руки.
І тут, як несподіваний постріл, пролунав в ночі голос Плотянського:
- За мною! Вперед!
Бійці вірвались в траншею, кинулись на укріплені вогненні точки ворога. Фашисти кинулись тікати.
Петро Трохимович Плотянський догнав ворожого обер – єфрейтора, збив його з ніг, швидко забрав зброю і зв’язав. Передав «язика» в руки бійців, наказав негайно доставити його до радянського командування.
Прийшовши до тями, загарбники кинулись в контратаку. Але не так легко було вибити розвідників з зайнятих ними позицій. Тричі контратакували фашисти мужніх бійців, намагаючись оволодіти втраченими дзотами.
Ворог втратив в цьому бою більше сотні солдат, два танкових кулемета.
Крім взятого в нічній сутичці «язика», розвідники добули також важливі документи, точні дані про оборону фашистів на безіменній висоті.
Відпочити роті Плотянського не довелось. Наступного дня, 17 квітня, в районі північно-західних схилів гори Мисхаго ворог, кинувшись в атаку до двох батальйонів піхоти, вклинились в оборону радянських військ і продовжував вести наступ.
На допомогу воюючим з ворогом підрозділам за наказом командування підняв свою роту старший лейтенант Плотянський.
Проявляючи винятковий героїзм, командир сам повів в атаку бійців. Наступ роти був настільки сильним і несподіваним для ворога. Що він не витримав і відступив. Бійці Плотянського боролися з такою силою ніби і не було небезпечного і важкого нічного бою.
Матеріали зібрані та надані
зав. бібліотекою с.Стражгород
Данилюк А.І.
04.11.2012
