Автор: Томілович, Л.
Источник: Садиба у с. Андрушівка (Погребищенський р-н, с. Андрушівка) // Томілович, Л. Історичні садиби Вінницької області / Л.Томілович ; Держ. служба з питань нац. культ. спадщини. - К. ; Чернігів : Деснянська правда, 2011. - С. 7-10. : іл.
Село було засновано у І половині XV ст. над р. Роською родиною Кучогурських і було знищено під час національно-визвольної війни сер. XVII ст. Після Андрусівського перемир'я (1667 р.) ці землі були повернуті господарям. А після вигасання роду Кучогурських Андрушівка перейшла до Сангушків, потім до Шембеків, у котрих її купили Якубовські. На поч. XIX ст. Андрушівка належала Колишкам. Найбільш відомий представник цієї родини - генерал Бенедикт Колишко (між 1749 і 1754-1834) – один зі сподвижників і друзів Т. Косцюшка. Брав активну участь у повстанні 1794 p., викликаного другим поділом Речі Посполитої. Під час листопадового повстання 1830-31 pp., незважаючи на вік, був обраний повстанцями командиром загону, який діяв на Східному Поділлі.
Його онучка Гелена з Колишків (1825-1892) вийшла заміж за Станіслава Тишкевича, маршалка шляхти Уманського повіту і внесла посагом в родину чоловіка значні маєтності, в т.ч. Андрушівку.
В Андрушівці народився їх син – Міхал (1860-1886) - маляр, історик, громадський діяч, меценат. Навчався у Петербурзькій AM, потім в Парижі був учнем Бонна та Пюві де Саванна. Заснував і був куратором фундації для літераторів і митців при Варшавському товаристві мистецтва. Отримав з батьківського спадку більшу частину с. Андрушівки і розширив палац, розміщений серед розлогого пейзажного парку. Там зберігалися цінні зібрання Тишкевичів: бронза, декоративна порцеляна, гобелени, картинна галерея і бібліотека, яка складалася переважно з рідкісних видань.
У селі був цукровий завод, а, окрім того, воно відзначалося великою кількістю садків, і продаж фруктів був однією з основних статей прибутків селян.
Палац був збудований у кін. XVIII - на поч. XIX ст. (правдоподібно, за часів Колишків) у формах класицизму, цегляний, складний у плані, асиметричний, складався з двох різних за часом об'ємів. Основні об'єми східної старої частини палацу були поєднані невисоким переходом, оздоблені пілястрами іонічного ордера, на рівні другого поверху влаштовані декоративні ніші з наличниками. Центральний об'єм західної частини палацу був також оформлений пілястрами іонічного ордера і увінчаний фронтоном з гербом власників у тимпані. З обох боків до палацу примикали низькі бокові крила. Частково збереглося ліпне оздоблення стель.
У радянський період в палаці містилася сільрада, потім склад мінеральних добрив. На сьогоднішній день палац знаходиться у напівзруйнованому стані, не використовується. Парк не зберігся і план садиби не проглядається, вона зайнята під городи. Хоча дотепер звертає на себе увагу чарівність місцерозташування садиби на пагорбі над ставком.
Палац перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування національного значення.
05.02.2013
