Рис. 1. Хата Г. П. Рудь, 1914 р.н.
|
При в'їзді у село Малинки впадають в око хати, де на темному хребті даху ще тримаються кілька сніпків із соломи. Шибки у вікнах були вибиті або самі від часу покололися. Довкола усе позаростало густим чагарником. Зі всього видно, що тут давно вже немає мешканців. Така покинута людьми оселя, на жаль, виявилась в цьому селі не єдиною. Зустрічаються такі запущені обійстя мало не на кожній вулиці.
Але останнім часом ситуація змінюється. Неподалік від старих, залишених напризволяще хат, виростають де-не-де добротні цегляні будинки.
У Малинках сучасні хати побудовані з цегли, дахи покриті шифером та залізом, а старі хати - глинобитні, («вибиті глиною в дерев'яній опалубці»). Дахи у таких хатах покриті були соломою. У тих хатах, де ще мешкають люди, солом'яні дахи нині замінені на залізні. Такі хати завжди підбілюються і на фоні зелених садів виглядають весело і яскраво.
Найважливішими спорудами в садибі є хата, клуня і хлів.
Традиційна українська хата в с. Малинки як правило, мала не менше трьох вікон на чолі. Хата Ганни Пилипівни Рудь (Рис. 1.), яку ми обстежували, має шість вікон. Кам'яний фундамент підвели під стіни старої хати згодом, коли вона почала «сідати». Нерівний рельєф ділянки забудови певною мірою обумовив і виведення високого підмурку. В хаті Гани Пилипівни піднятий рівень підлоги над землею з одноразовим утворенням під підлогою продухів, що забезпечує надійну ізоляцію житлового будинку від вологи і створює сприятливі санітарно-гігієнічні умови життя.
Глинобитні стіни господиня дбайливо доглядає, підбілює, тому після довгої похмурої, дуже холодної зими вони випромінють тепло.
Хата не має призьби, яка була невід'ємною частиною української хати. Для того, щоб потрапити до хати, потрібно увійти у двері, які замикаються навісним замком. У сінях драбина, яка веде на горище.
В хаті Ганни Пилипівни піч майже щоденно топиться: їжу зварити, води загріти, хліб спекти. Глечик, форми для хліба, рогачі, дрова в печі - все говорить про старанну господиню: і зварити може, і хліб духмяний пекти, хоч вже вік немолодий.
Закінчує хату дах. «Дах у хати, - говорить господиня, -довгий час був солом'яний з гребенем. Лише десь років 20 тому назад він був поміняний на шифер». Дах хати двосхилий є виключенням, тому що більшість дахів у хатах села Малинки - чотирисхилі. Хата стара, вона побудована ще бабусею та дідусем Ганни Пилипівни.
В минулому поширеними господарськими будівлями були клуні і комори. З часом комору виділили з частини сіней хати. А нині з господарських споруд найбільш поширені хліви. В них утримують велику рогату худобу, свиней. Окремо від хліва будують курник.
Усі господарські будівлі двору мають каркасну конструкцію стін, без фундаменту. Стовпи каркасу закопані безпосередньо у землю [1].
Подвір'я обнесене огорожею з цегли та дерева, хоча раніше стояв тин, біля якого цвіли мальви, чорнобривці та кущі бузку.
Сучасна хата продовжує бути прикладом традиційного помешкання українців. Хат під солом'яною стріхою збереглося дуже мало, тому потрібно проводити етнографічні дослідження з фотофіксацією та обміром пам'яток народної архітектури. Цим самим ми збережемо їх для наступних поколінь.
Джерела
1. Запис автора 3.02.2004 р. від Рудь Ганни Пилипівни 1914 р.н., яка проживає в с. Малинки.
19.06.2013
