Хата С. К. Сулими, збудована 1946 р.
|
Село Стадниця розташоване по схилах невеликих ставків. Селяни, окрім хліборобства, на початку XX ст. займалися пошиттям чобіт і ткацтвом. Храм у Стадниці носить ім'я святого великомученика Димитрія; побудований у 1886 р. Церква – трикупольна дерев'яна, з дзвіницею окремо від церкви. Навколо храму насаджено фруктові дерева. Старий храм був розібраний і його матеріал використали на будівництво школи. Церковна школа заснована в 1885 р. В 1892 р. збудовано нове приміщення школи [1].
Проходячи літню етнографічну практику в с. Велика Стадниця Вінницького району, ми досліджували хату Сулими Степана Костянтиновича, збудовану 1946 р.
Хата типова для Поділля, з побіленими стінами, раніше з солом'яним чотирисхилим дахом (тепер він замінений на шиферний), з вхідними дверима по центру, двома вікнами по чільній стороні, по одному вікні з причілків, одним вікном із затильної сторони. Хата побудована з саману, саме такий спосіб будівництва був характерним для с. Велика Стадниця у 40-х рр. XX ст. Одночасно існував також спосіб будівництва з вальків. Для вироблення саманів використовували глину, воду, солому. Все це вимішували люди власними ногами або за допомогою коней. Потім суміш застигала у спеціальних формах. Таким чином виготовляли саман, який при будуванні житла укладався один поверх другого, скріплюючись глиняним розчином. Зведені стіни поверх закидали глиною і білили [2].
Щодо планування, то будівля складається з сіней, комори, власне хати та кімнати, яка використовується як майстерня. Так само загальноукраїнським є характер інтер'єру житлової частини хати. А саме: ліворуч від вхідних дверей, у кутку – піч з лежанкою, по діагоналі від неї – святий кут з образами, під ним стіл, вздовж стін – ліжка, між піччю та причілковою стіною – спальне місце – піл, над дверима розташована різьблена поличка, яка використовується для зберігання посуду.
Стелю хати тримає на своїх «дубових плечах» сволок з вирізьбленою датою спорудження – 1870 р. З розповідей господарів відомо, що сволок перенесено вже в третю хату. По всій довжині сволока вирізьблено текст благословення господарям оселі. Напис зроблено старослов'янською мовою, а на нижній стороні вирізьблено хрест.
Зазвичай різьбу на сволоці розміщували на площині, яка була краще видна в інтер'єрі. Бокова площина сволока, повернена у бік затильної стіни, завжди мала більш скромну обробку або ж не мала її зовсім. Різьблення на сволоках мають деякі відмінності у різних регіонах України. При декоративній обробці гуцульського житла використовується такий вид різьби як «ільчасте письмо», що має вигляд густої сітки, якою заповнюються контури окремих елементів орнамента. Також у гірських областях України використовують три-гранновиїмчасту різьбу. Вона являє собою вирізані на площині заглиблення у вигляді тригранних пірамідок з нахиленими боковими поверхнями. Таким способом роблять різноманітні за формою розетки. У інших регіонах, в тому числі й на Поділлі, різьба скромішна, простіша за технікою виконання: на площині сволока вирізають прямі або криві лінії [3].
З таким важливим атрибутом українського народного житла як сволок пов'язана велика кількість народних звичаїв та обрядів. Зимовими вечорами, на свято св. Андрія молодь збиралася на вечорниці і проводила такий обряд як кусання Калити. Саме цю Калиту (корж з діркою всередині) прив'язували до сволока різнокольоровими стрічками. Також у сволок забивали гак з кільцем, до якого потім чіпляли колиску.
Під голову сволока (від сходу сонця} закладали різні предмети, освячені в церкві, найчастіше – ладан і вовну. В українській символічній атрибутиці дуже широко використовувалася вовна, її при виборі місця клали під покутній стовп і голову сволока. Після закінчення зведення стін і стелі майстер прибивав до сволока хрест із квітами. Господар прив'язував до сволока кожух («щоб у домі було тепло»), скатертину (для чистоти та порядку), хустку з хлібом і сіллю («щоб у домі завжди були хліб і сіль»). Хустку, хліб і сіль дарували майстру [4].
Отже, вивчаючи народне житло українців у селі Велика Стадниця, ми досліджували хату з рідкісним, на сьогодні, можна сказати навіть унікальним сволоком, датованим 1870 р. Таким чином, можемо зробити висновок, що раніше при будівництві оселі особлива увага майстра була зосереджена в тому числі і на декоративно-художній обробці сволока, який служив не тільки основою перекриття стелі (архітектурним і конструктивним елементом житла), а й широко використовувався у різноманітних звичаях та обрядах українського народу.
Джерела та література
1.Труды Подольского єпархиального историко-статистического комитета / под ред. Сицинского Е.Й. – Каменец-Подольский, 1901. – Вьп. 9.
2.Записи автора 4 жовтня 2004 р. від Сулими Степана Костянтиновича, 1922 р. н., жителя с. Велика Стадниця.
3.Самойлович В.П. Народное архитектурное творчество Украины. – К., 1989. – С. 202-206.
4.Поділля : Історико-етнографічне дослідження / Л.Ф. Артюх, В.Г. Балушок, З.Є. Болтарович та ін. – К., 1994. – С. 246.
06.09.2013
