CТАТТI

10.09.2015

Автор: Жданова О.А. Чечельницька ЦРБ
Источник: Чечельницька ЦРБ

Невичерпним джерелом багатої кілька вікової історії рідного Поділля, насамперед, невід’ємної його частини – Чечельниччини, став народний музей в с. Ольгопіль. У 1962 р. минулого століття в тутешню середню школу було направлено на роботу подружжя Кифоренків – Якова Сергійовича і Марію Іванівну. Талановитий педагог, історик за фахом, Яків Сергійович з великою пристрастю взявся за втілення давно виношуваної мрії свого життя – створення історико-краєзнавчої скарбниці.
Більше двадцяти років невтомний ентузіаст, натхненний і досліджувач минувшини по крупинці збирав для цього матеріали. Кожну літню відпустку проводив він в архівах та музеях Москви, Ленінграда, Києва, Вінниці, Кам'янець-Подільського, інших міст, звертався до односельчан, вчителів історії, жителів навколишніх сіл з проханням допомогти експонатами, фотознімками, документами, а довгожителів – цікавими спогадами. Активною його помічницею і партнером у благородній справі була дружина.
Наполегливість і невтомність, творчі пошуки подружжя принесли бажаний успіх: в червні 1970-го музей був відкритий. Всі експонати тоді сконцентрували в одній кімнаті. Згодом її стало замало. І через деякий час для скарбниці історії було виділено майже 150 кв. м площі на другому поверсі сільського палацу культури «Україна». Першим директором музею, як і подобає, був його організатор. Після смерті Якова Сергійовича, у 1991 р. сесією районної ради, з метою увіковічнення світлої пам'яті ентузіаста, вирішили присвоїти музею його ім'я. Носить він назву і народного. Естафету свого чоловіка гідно продовжує дружина. Багатогранна робота у Марії Іванівни. Організовує вона зустрічі з учнями та студентами в музеї на їх прохання, веде переписку з цікавими людьми – вихідцями з Чечельниччини. Хоч тут вже зібрано майже 3 тисячі експонатів, завідуюча продовжує настирливі пошуки нових матеріалів, які засвідчують історію рідного краю. Тривають вони і за океаном. Саме завдяки активній переписці на адресу Марії Іванівни надійшла трилогія «Огненные версты» Л. Седельникова – колишнього уродженця Ольгополя, письменника, який живе нині в Казахстані. Він документально описує боротьбу підпільників, партизанів на території району в роки війни, страждання євреїв у гетто. Із США Є. Браїловська (дівоче прізвище Шнайдер) – теж уродженка села – прислала надруковані в Альманасі клубу російських письменників-емігрантів спогади «Чудеса за колючей проволокой», де детально описує життя єврейської національності в гетто під час окупації району німецькими фашистами.
Надійшли на адресу музею цікаві матеріали з Києва – від уродженців с. Червона Гребля П. Я. і В. К. Краснянських, письменника А. Закревського, уродженця с. Куренівки С. Таранця, нині наукового співробітника. Цікаві матеріали передав до музею і ще один ольгопільчанин – Заслужений артист України В. Матковський, який багато десятків років віддав праці на сцені в обласному муздрамтеатрі ім. М. Садовського. Чимало визначних людей відвідало народний. Серед них Раїса Кириченко, яка була надзвичайно зворушена тим, що в селі діє такий багатий музей. Артисти зі Львова залишили у книзі відгуків такий запис: «Дякуємо тим, хто зберігає нашу пам'ять». Знімальна група Українського телебачення: «Дякуємо щирим, талановитим людям, які створили цей чудовий музей». Є тут теплі відгуки його організаторам і творцям від колишнього жителя Ольгополя, дипломата М. Д. Поляничка, який багато років працював у США, представляючи Україну в ООН.У скарбниці історії побували і залишили свої висловлювання ряд колишніх воїнів, які визволяли район в роки війни. Серед них генерал Христофор Джелаухов, комісар Григорій Амелін, професор медицини Віталій Западнюк, колишні жителі села і району М. Олійник, Г. Олійник, І. Гарбуз, А. Маковійчук, В. Ярущак, в'язні гетто, делегація з Таджикистану.
Багата, що й казати, на історію земля Чечельницька, та зокрема й Ольгопіль. Тут у 1913 р. народився Герой соцпраці, кавалер трьох орденів Слави В. І. Пеллер. Такого ж звання за високі врожаї удостоївся в 1971 р. І. М. Щербатий. Героєм Радянського Союзу за визволення Києва в роки війни став І. І. Стратійчук. Міністром з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тривалий час працював колишній виходець з села Г О. Готовчиць. Смерть передчасно вирвала його з рядів державних діячів. А скільки на музейних стендах знімків невтомних людей праці району, хоробрих воїнів-визволителів, удостоєних високих урядових нагород! Не злічити.... Підтримують тісні зв'язки з музеєм і Заслужені лікарі України – В. П. Баланівський, Г. С. Щербатий, які працювали у свій час в Ольгополі та райцентрі, їх дружини. Є в музеї і експонати сивої давнини. Рівно 210 років тому (28 серпня 1793 р.) тут зупинялась імператриця Катерина II і назвала місто іменем своєї внучки – Ольженим. У 1798-му воно стало повітовим. То ж приїжджали сюди знамениті чиновники з Санкт-Петербурга, родина Романових. Як засвідчує М. Кифоренко, в квітні 1912 р. на місцевому цвинтарі (Піски) похована двоюрідна сестра Миколи II – Марцеліна Северинівна Романова, покояться тут ассесор коледжу В. А. Ковельський та віце-ад'ютант Катерини II. Побував тут і О. С. Пушкін. А засвідчує про це вірш «Ольгополь», датований 1821 року. Не особисто для себе – для широкої громадськості, нинішнього і прийдешнього поколінь робила благородну справу Марія Іванівна Кифоренко, постійно поповнюючи і без того повноводне джерело історії рідного краю новими струмками.
На даний час завідуючим краєзнавчим музеєм є Брезін Ю. Г.
Колекція нараховує майже 1,8 тис. предметів. Щороку музей відвідують 7 тис. осіб.
У 2013 р. завдяки зусиллям Ю. Г. Брезіна, спільно з відділом культури і туризму Чечельницької РДА, було виграно гранд у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм підтримки та розвитку місцевого самоврядування, на суму 50 тис. грн., для проведення капітального ремонту. Також фінансову підтримку надає директор СТОВ Агрофірма «Ольгопіль» – Каленич П. Є., директор ТОВ «Агрорезерв» у Стратіївці Чернега Б. Ф. та голова Ольгопільської сільської ради.