CТАТТI

30.11.2015

Источник: Село Бугаків [Текст] // Немирівщина від витоків до сьогодення : краєзнавчі нариси / О. І. Лесько [та ін.]. - Вінниця, 2013. - С. 112-113.

Бугаків одне з небагатьох швидкоростучих населених пунктів Подолії. село зберегло індивідуальний облік. Не дивлячись на солом’яні колись дахи, вузенькі вулички, оточені тинами, воно створює прекрасну панораму.

Про історію Бугакова існують різні легенди. Та найправдивіше, що відповідає істині, це розповідь старожилів про те, що воно молоде. Початок заселення його території припадає приблизно на кінець 17 століття.

З розповідей старожилів дізнались, що громадянин села Чукова прізвисько якого Бугай (прізвищ тоді ще не було), скинувши шапку, сказав: «Тут буде село». Мабуть, подобалась йому природа, де стояла садиба Наливайка Петра. Згодом тут утворився Бугаків хутір, а потім село Бугаків. Заселення території було швидким, бо цьому сприяв суцільний ліс, а звільнена від нього земля була родючою.

У волості, а потім у районі Бугаків рахувався великим селом. Все ж він, як і інші села, економічно та культурно відставав. Земля оброблялася примітивно, будинки були глинобитні і покриті соломою, люди жили бідно. Більшість селян були неписьменними. На початку XX століття село почало відроджуватись. Будівництву села сприяла наявність кам'яного, піскового кар'єрів, а також було достатньо рудої глини. Почали відродження господарств, почали навчати дітей грамоті в школі. Люди віддавали у суспільну власність коні, вози, реманент, зерно для посіву в загальний клин. У 1931 році загинуло від голоду 135 громадян села.

У 1941році колгосп виростив рекордний врожай у районі. «Пшениця як Дунай», – з радістю говорили бугаківські трударі. Та зібрати не прийшлось –війна. Як грім прокотилося це жахливе слово. Защеміли серця матерів, жінок. плакали діти, випроводжаючи рідних захищати рідну Батьківщину.

Всього брало участь у війні 275 осіб. У першу Вітчизняну війну загинув 31 бугаківець, п’ять поранено, у другу Вітчизняну війну загинуло 114 осіб. Настав день 17 березня 1944 року звільнення Бугакова і Вінницької області. Довгих 5 років чинили опір фашистським загарбникам жителі Бугакова, а потім рік за роком трудівники відбудовували село. Відкривали сільську раду, школу, птахоферму.

День і ніч працювали люди на різних ділянках роботи, тому і був результат їхньої праці. Гавриленко Галина Филимонівна (1937р. н.), перший директор птахофабрики, пізніше завідуюча тваринницькою фермою, нагороджена орденом «Знак пошани». Духовняк Марія Яківна (1925-1997) за вирощування високих врожаїв цукрових буряків нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цурман Олена Петрівна (1937-2011) була передовою ланковою, нагороджена медаллю «За трудову відвагу» та орденом «Знак пошани». Слюсаренко Домка Сільвестрівна (1914-1996) була передовою ланковою по вирощуванні цукрових буряків, делегатом з’їзду Комуністичної партії, нагороджена медаллю «За трудову відзнаку». Мовчан Олена Андріївна – передова доярка, нагороджена орденом «Знак пошани».

З південної сторони села недалеко від ґрунтової дороги, що веде до сусіднього Чукова, колись була унікальна споруда, від якої до сьогодні
збереглася хіба-що назва – валок. Коли царем Росії був Олександр І, то військова армія була розташована переважно в селах. Була така військова частина і у Бугакові. Муштра солдатів відбувалась на плацу, де тепер побудована школа. Девіз царя був :«Дев’ятьох убий, а десятого навчи!». При такій жорстокості солдати кричали від болю. Командирам було незручно перед населенням Бугакова. А тому вони запропонували спорудити величезних розмірів вал. Вал – це насип, що тягнувся від сучасної школи до вигону. Це своєрідне укріплення, величезний рів, обвалений землею з обох сторін, який і став своєрідним полігоном для муштри солдатів. Довжина його була 500 м, висота сягала до 8 м, а в протилежній стороні, яка виходила на вигін-20 м.Унікальність та історична цінність цієї споруди очевидна.

Станом на сьогоднішній день територія сільської ради займає 1776,76га, площа населеного пункту 265,9 га. Всього дворів – 352, населення 576 чол.

На території села знаходиться сільська рада, яка утворена в 1988 році.

Діє Бугаківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

Медичну допомогу населенню села Бугакова надає фельдшерський пункт , здійснює прийом жителів села сімейний лікар. Фельдшерський пункт забезпечений медикаментами для надання першої невідкладної медичної допомоги.

Мережа закладів культури на території села представлена бібліотекою та Будинком культури. В Будинку культури проводяться вечори відпочинку молоді, працює гурток художньої самодіяльності. В селі створено футбольну команду, яка приймає активну участь в спортивних змаганнях.

Значну частку своєї праці в розвиток та розбудову села вніс кожен житель громади. Особливою увагою слід відмітити народних майстринь. Марія Федорівна Мовчан (1940-2008), займалася вишиванням, виготовленням килимів. Залишила про себе пам’ять: вишиті ікони у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці, рушники, серветки, скатерки, які прикрашають оселі односельчан, її домівка – зразок сучасної української хати – скарбниці народних звичаїв, традицій, оберегів. Старовина органічно поєднана із сьогоденням. 25-літня Оксана Краснюк – народна майстриня молодшого покоління. Змалечку захоплювалась усім: писала вірші, гарно вчилася, була призеркою районних олімпіад, вирощувала квіти, потім захопилась українською народною вишивкою, потім вишивкою бісером, а найбільше любить вишивати ікони.