CТАТТI

14.12.2015

Источник: Село Вища Кропивна [Текст] : [про село в Немирівському районі] // Немирівщина від витоків до сьогодення : краєзнавчі нариси / О. І. Лесько [та ін.]. - Вінниця, 2013. - С. 118-121.

Село Вища Кропивна розміщена на руїнах невідомого населеного пункту, який, за переказами, був зруйнований татарськими ордами. Село назване так тому, що розмістилося на верхній течії річки Кропив'янка, а місцевість була заросла кропивою. Річка Кропив'янка протікає через село і впадає у річку Південний Буг.

Через село Вища Кропивна проходив казенний шлях, який з'єднував Київ із Брацлавом. Ця дорога проходила через річку Кропив'янку ,на якій був побудований місток, котрий частково зберігся до нашого часу.

На 1893 рік населення нараховувалось 1595 чоловік (дані взяті з архівних матеріалів Єфенія Сецинського і труди подольського єпатриархального історико-систематичного комітету).

До 1861 року Вища Кропивна типове кріпосне село. Найдавнішими відомими господарями рахуються Ленкевичі. Від них село перейшло до Кулешів. Тоді у Вищі Кропивні нараховувалось 200 дворів, лише 8 із них не були кріпосними. Цих 8 господарств розташовувались на одній вулиці, яка до сьогодні в народі називається Вольною.

Поміщик Кулеша у 1864 році продав свої володіння німцеві Миколі Грунеру. Його син Макс був садоводом. Він навчав селян доглядати садок. В центрі села був збудований басейн, обсаджений квітами і деревами. До 80 років 20 століття в селі цвіли троянди, щеплені Грунером.

Згідно архівних матеріалів, у поміщика М.М. Грунера було понад 400 га землі. Ще до встановлення радянської влади Грунер продав свій маєток Гайсинській земській управі.

Першим навчально-освітнім закладом села була церковно-приходська школа, яка відкрилась у 80-роках 19 століття. Відвідували її лише діти заможних селян.

У 1910 році була відкрита земська школа, яка була зведена на кошти селян. Ця школа є живим пам'ятником, адже до сьогоднішніх днів служить підростаючому поколінню, її звели умілі майстри своєї справи. використовуючи стародавні секрети. До побудови готувалися довгий період, Цегла була дуже міцною, адже на її виготовлення брали найкращу глину, яку вистоювали кілька років, додавали пісок, ретельно змішували і тривалий час випалювали. Для міцності у цеглу лили яйця, тому споруда виявилася стійкою.

На сьогоднішній день дана будівля існує в селі, в ній розміщений дитячий садочок «Капітошка».

В селі була початкова школа на дві класних кімнати. Працювали тут лише 2 учителя; навчались по дві групи перша і третя, друга і четверта. У цій школі, звичайно, не могло бути директора, його функції виконував завідуючий школою. З 1924 року завідуючим був Банюк Іван Якович.

Церква в селі збудована в 1717 році. Вона була дерев'яною, на кам'яній основі, з трьома куполами, покритими жестю. Храм освячений на честь Покрови Пресвятої Богородиці. В 1847 році церкву перебудували. У власності церкви було 82 десятини землі.

Лікаря в селі не було. До 1917 року в селі освідчених було лише 2 вчителя.

Населення села Вища Кропивна жило бідно, а ще війна породила розруху і безлад. Більшість людей не мали робочої худоби. Лише частина середняків та більш заможні селяни могли самі обробляти землю, решта об'єднувались.

Державна промисловість була на низькому рівні. Урожай збирали по 25-30 пудів з десятини (десятина трохи більша гектару). У хатах панувала убогість, селяни голодували, тому були поширені різноманітні епідемії: малярія (лихоманка, пропасниця), дифтерія, кір, туберкульоз, скарлатина, тиф. Особливо великою була дитяча смертність.

З січня по вересень 1848 року і в 1892 році селяни Вищої Кропивни виступили проти сплати податків і вимагали розподілу поміщицької землі.

Колгосп «Серп і Молот» організований у 1930 році. Вступ до колгоспу став масовим. Хлібозаготівля набула загрозливого характеру. Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, не обминуло і село Вищу Кропивну. Селяни виявилися найменш захищеними. Сумна і досить трагічна історія голодомору. В селі померло від голоду 113 чоловік.

З часу створення колгоспу і до Великої Вітчизяної війни економіка колгоспу і матеріальний добробут та культура населення невпинно зросли. Із слів бригадира тракторної бригади Поперечного Сільвестра Панфіловича 1907 року народження, нагородженого орденом Червоного Прапора, в колгоспі працювало 10 тракторів, 3 комбайни, три молотарки та інші сільськогосподарські машини.

Ланкова Гринюк Настя в 1938 році за високий урожай цукрових буряків нагороджена орденом і поїздкою на сільськогосподарську виставку у Москву. Члени її ланки нагороджені медалями «За трудову відзнаку». Свинарки Мельник Ганна Семенівна і Римар Тетяна Григорівна за високий приплід поросят були нагороджені медалями і поїздкою на сільськогосподарську виставку у Москву.

Після закінчення війни почалася відбудова села.

Розпочалося навчання у школі.

У селі працювало 15 учителів, фельдшер, акушерка, бібліотекар, два завідуючі клубами. Бібліотечний фонд нараховує 5 тисяч книг. Все населення охоплене підпискою на газети і журнали. В селі працювало три агрономи, два ветфельдшера, один зоотехнік.

В червні 1950 року колгоспи сіл Вища Кропивна «Серп і Молот» і Гута «Нове життя» об'єдналися в один колгосп «Серп і Молот».

В 1950 році село радіофіковано, а в 1962 році село електрифіковано. В цьому році побудовано свинарник, зерносклад, водопровід на ферму.

З відкриттям Будинку культури в селі з новим натхненням і ентузіазмом продовжувала діяти художня самодіяльність.
У господарстві побудували цегельний завод, який забезпечував прилеглі села цеглою.