CТАТТI

05.01.2016

Источник: Село Воробіївка [Текст] : [з історії села в Немирівському районі] // Немирівщина від витоків до сьогодення : краєзнавчі нариси / О. І. Лесько [та ін.]. - Вінниця, 2013. - С. 126-128.

Перша письмова згадка датується другою половиною XVI ст. До володінь братів Івана та Андрія Козкам входили Шпиківські, Рогізшшські землі. Пізніше селом володіли шляхтичі Острогський, Левківський, Плонський, Абазин.

До нашого часу точних відомостей про походження назви села не збереглося, тільки дійшла легенда. Колись до панів приїжджав поручик Воробйов. Тут він гостював, йому сподобалось, і він сподобався ,і на честь нього з Горобіївки стала Воробіївка. А є ще версія, що Воробіївка походить від старовинного слова «Горобець», українською- «горобець».

У період 1929-1931 років під час розкуркулення у селі діяла спеціальна бригада. Члени цієї бригади по черзі проводили в будинках селян обшуки і, коли знаходили зерно, картоплю, квасолю, забирали все до зернини.

У 1931 році у Воробіївці було організовано колгосп. Першим толового був Лободюк Михайло. Багато селян не хотіли вступати до колгоспу, тому деякий час переховувались в урочищі "Дубина".

У 1933 році жителі села потерпали від голоду. Померло від голодомору 123 жителі села. На сільському кладовищі в пам'ять про жертви голодомору у 1993 році встановлено хрест.

У 1935 році на полях Воробіївського колгоспу "Пам'ять Леніна" почав працювати перший трактор марки "Фортрон". Першим трактористом був Тодосій Шевчук.

У 1936 році в селі було зруйновано церкву. З матеріалу, який залишився після її зруйнування, було побудовано приміщення, в яких в різні періоди були магазин, контора колгоспу, дитячий садок. Зараз у цьому приміщенні розташована школа.

У 1937 році до Воробіївки докотилась хвиля репресій.

У 1941 році, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, на фронт було мобілізовано 250 жителів села. У період 1942-44 років село було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. У Воробіївці діяла підпільна група, яка мала зв'язок із партизанами району. Керував нею Таран Іван, який був вбитий гітлерівцями восени 1943 року.
На примусові роботи до Німеччини було вивезено 59 юнаків та дівчат.

Село було визволено 17 березня 1944 року. З радістю зустріли жителі села звістку про перемогу. Та не всі дочекалися цього світлого дня, 117 чоловік не повернулося з поля бою. В пам'ять про їх безсмертний подвиг у 1971 році в селі встановлено пам'ятник "Невідомому солдату" та обеліск.

У важкі повоєнні роки жителі села взялися за відновлення господарства. На рівні з чоловіками працювали підлітки і жінки.

З 1955 ПО 1964 рік головою колгоспу працював Яків Трохимович Нерух, який багато зробив для благоустрою села. У 1960-1961 роках в селі було збудовано магазин, пошту, контору колгоспу, нові приміщення ферм. Життя села стало налагоджуватись.

З 1977 по 1990 рік Воробіївське господарство було приєднано до господарства села Сокілець.

З 1990 року у селі Воробіївка відновив роботу колгосп "Пам'ять Леніна".

В даний час землі колективного господарства "Південний Буг" розпайовано. В 2004 році селянам видано документи на право власності землею.

До війни у Воробіївці працювала чотирьохрічна школа. У 1950 році було відкрито семирічну школу. Зараз діє середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. У 1994 році розпочато будівництво нової двоповерхової школи.

Гордістю села є Тихий Сепан Володимирович, який з перших днів фашистської окупації був вивезений на примусові роботи в Німеччину. З неволі визволила радянська армія, і він зразу став її солдатом. 9 травня 1945 року зустрів у Берліні. А потім 40 років був механізатором у рідному селі. Ім'я Степана Тихого гриміло на всю область, Завдяки Його винаходу можна було молотити кукурудзу на зерно на полі. За це в 1968 році був нагороджений орденом та іменним золотим годинником.
Тихий Степан Володимирович

В 1905 році власницею Воробіївки стала графиня Канівська. Над Бугом побудувала двохповерховий кам'яний маєток з метровими стінами, камяну гуральну та інші господарські будівлі. До нашого часу збереглися: одноповерховий будинок (де зараз Будинок культури і бібліотека), ґуральня, (де зараз млин). Збереглись спогади колишніх покоївок пані Камінської. Селяни відгукувалися про, неї як про добру пані,

Говорецька-Дунваевська Лідія Францівна народилась 28.06.1948 року в с. Воробіївка. Поетеса, фольклористка, і літературознавець, доктор філологічних наук (1998), професор. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Григоровича Шевченка (1971). Працювала методистою цього факультету, навчалася заочно в аспірантурі при кафедрі історії української літератури. З 1978 року - викладач цієї кафедри КДУ. З 1992 року завідує кафедрою фольклористики, водночас - старший науковий співробітник Інституту українознавства Київського університету.