CТАТТI

13.01.2016

Источник: Село Головеньки [Текст] : [про історію села в Немирівському районі] // Немирівщина від витоків до сьогодення : краєзнавчі нариси / О. І. Лесько [та ін.]. - Вінниця, 2013. - С. 128-129.

Подільський край завжди вабив своєю неповторною красою. Недарма через Поділля пролягає чимало туристичних маршрутів. Особливо привабливі куточки природи зустрічаються на Вінниччині. Саме тут, за 11 кілометрів від м. Немирова, розташоване село Головеньки.

Достовірно ніхто не знає, коли саме було засноване село. Поблизу села виявлено поселення трипільської культури. В історичних книгах вказано, що село почало існувати з другої половини XIX століття. А з церковних джерел ми дізналися, що в 1790 році був заснований хутір. За легендою хутір заснував козак Головенко. Йому дуже сподобалися ліси, зелені долини, ставки і ріки. Хутір козака Головенка з кожним роком збільшувався. У 1850 році тут проживало близько 540 чоловік, та площа була 544 кв.км. У 1889 році було засновано першу школу грамоти. Там навчалося 59 учнів.

Минали роки і в документах було записано: не село Головенки, а село Головеньки.

У ті часи селянам жилося дуже важко. Ось чому в 1905 році в селі відбувся масовий страйк сільськогосподарських робітників. В 1912 році на кошти земства було збудовано нове приміщення для школи. Навчання в ній тривало 4 роки.
З 1917 по 1932 рік у селі була лише початкова школа, а в 1932 році її було реорганізовано у семирічку. В 1937 році відбувся перший випуск 7-го класу.

Пережило наше село і страшні роки Голодомору. На жаль, точно встановити кількість померлих вже неможливо, але за спогадами наших односельчан було встановлено, що в селі під час Голодомору загинуло 129 чоловік.

В роки Великої Вітчизняної війни з нашого села на війну пішло 325 чоловік. В 1942 році у селі було створено підпільну антифашистську групу. Немирівський район, а разом і село Головеньки визволяла 237-ма Перетинська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія при підтримці танків. Найзапекліші бої розгорілися біля сіл Степанівка, Вороновиця та на околиці села Боблів. Наше село ворог здав без бою. Не повернулося додому 160 наших односельчан, їх імена навіки викарбовано на плитах біля пам'ятника загиблим воїнам. У Головеньківській школі було створено пам'ятні альбоми про загиблих воїнів та тих, хто повернулися з Перемогою. Серед воїнів, які повернулися додому було 5 офіцерів та 16 орденоносців.

Через тиждень після звільнення села з'явилися перші педагоги. Навчання у школі відновилося. В 1947 році відбувся перший повоєнний випуск. В цей час в школі навчалося 244 учні ( з них 195 учнів в початкових класах). Учні самі вирощували жито і пшеницю на 0,5 га землі і випікали хліб у школі. Також вони допомагали колгоспові "Зоря Комунізму". Другий навчальний корпус на 7 кабінетів збудували в 1964 році. У ці роки було збудовано і новий будинок культури та приміщення для садочку. В 1967 році у селі спорудили пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам. Архітектор Богданівський, скульптор Лесь. Пам'ятник було виготовлено у Києві.

Проживала в селі Семененко Ганна Спиридонівна (1921 р.н, березень). Працювала в колгоспі агрономом та була депутатом Верховної ради.

На даний час у селі залишилася лише одна вдова загиблого воїна. Це Юкальчук Марія Яківна. Дівоче прізвище Маринич.
Також, у селі проживає Грушко Мефодій Якович - інвалід Великої Вітчизняної вїйни,який народився 28 травня 1922 року в с. Головеньки. Під час війни воював у 125 дивізії, у 325 полку армії Ватутіна І Українського фронту. Неодноразово був поранений. Два роки боронив рідну землю на передовій, де точилися найжорстокіші бої. Нагороджений медалями "За мужність","3а відвагу", "За оборону Кавказу", "Медаль Жукова", а також орденом війни ТІ ст. Після поранення у 1944 р. закінчив Челябінське авіаційне училище, був сержантом авіації.

Пишаються наші односельчани письменником-земляком Іваном Кононовичем Стецюрою.

Територія сільської ради займає площу 1280 га. На даний час на території сільської ради проживає 420 жителів. У селі функціонує сільська рада, Фап, бібліотека. Здійснюють свою діяльність фермерські господарства: "Обрій", "Світанок", СФГ Стецюри М.П., СФГ Деруна М. С., СФГ Зозулі В.П., п/п "Хлібороб-Інвест".