CТАТТI

18.01.2016

Источник: Село Головеньки [Текст] : [про історію села в Немирівському районі] // Немирівщина від витоків до сьогодення : краєзнавчі нариси / О. І. Лесько [та ін.]. - Вінниця, 2013. - С. 128-129.

Село Гриненки розкинулося в зелених барвах Немирівщини і знаходиться на півдні Немирівського району, на відстані 30 км від районного центру. З півдня межує із Тульчинським районом.

Село розмістилося на рівній місцевості, в густій зелені різних дерев, так що із півночі та півдня, із заходу та сходу його оточують ліси змішаної породи.

В лісі росте дуб, вік якого сягає багато століть. В народі його називають цар-дубом.

Дата народження села припадає приблизно на 1700 рік, воно засновано після возз'єднання України із Росією. Про це свідчить те, що після революції було знайдено плиту, на якій була вказана дата 1700 року. Судячи зі всього, ця плита стояла на початку села. Ставити такі плити було характерним при заснуванні кожного села.

Назва села, за переказами старожилів, пішла від першого переселенця із західних земель - Гриня. Пізніше, коли Україна була під гнітом папської Польщі, село було під володінням магната Потоцького.

Протягом років село розросталося і в ХУШ столітті було приєднано до Брацлавського повіту.

Їдучи дорогою із Вінниці до Тульчина, доїжджаючи до Гриненок, можна побачити, що обабіч дороги ростуть старі липи, що зімкнулись угорі віттям, утворили суцільну живу арку.

Безперечно, ці липи мають довгий вік, вони були німими свідками багатьох подій в історії Поділля. Кожен, хто бачив цю дивовижну алею, мимоволі задавав собі запитання. Достовірних документів немає, та залишилося декілька легенд і бувальщин.

Ось перша з них: цариця Катерина II збиралася в подорож до Криму. І великий князь Григорій Потьомкін наказав обсадити липами шлях, по якому буде їхати цариця.

Друга версія пов'язана із перебуванням російських військ у Тульчині під командуванням Суворова, коли за його наказом було насаджено липову алею.

Ще інша версія стверджує, що ці липи висаджені поляками ще за часів Петра І. Але ця легенда не має багато прихильників.
Відомо, що на початку XIX ст. пронеслося кілька десятків селянських заворушень.

Під час громадянської війни село було місцем боїв біляків із червоноармійцями і лише після перемоги почало розвиватися.

Колгосп заснований в селі в 1929 році. Перша назва колгоспу «Червона зірка».

Починаючи із утворення колгоспу село належало до Брацлавського району.

З 1962 року входило до Тульчинського району, а з 1964 року і по даний час - до Немирівського району.

Колективізація в Гриценках почалася в 1929 році і була закінчена в 1932 році. Під час колективізації в селі відбувалася гостра класова боротьба.

Після встановлення радянської влади на селі відразу була відкрита початкова школа, яка розміщувалася в попівському будинку. Розгорнулася робота по боротьбі із неписьменністю.

1932-1933 роки були важкими не тільки для жителів с. Гриненки, але й усієї України. Україна пережила страшну трагедію - голодомор. Апогею голод досяг узимку і на весні 1933 р.

В 1933 році відкрилася Гриненська трудова політехнічна школа. Перший випуск був в 1937 році, кількість випускників на той рік становила 21 чоловік.

Колгоспники села Гриненок створювали нове господарство. Перший трактор прибув у село в 1935 році. Це була визначна подія для колгоспників. Побудовано за короткий строк корівники і конюшні для колгоспних тварин. Серед кращих людей села слід відмітити Костенко Я.Я., яка в 1937 році зібрала високий урожай цукрових буряків, хоча вся робота виконувалася вручну.

Але мирну працю було перервано віроломним нападом гітлерівської Німеччини. Село зазнало подвійного гніту Із боку румунських військ та із боку фашистів. Тут в селі Гриненках, була «резиденція» одного із румунських побічників пана Костури. Десятки і сотні людей було розстріляно і повішено з його наказу. Ще й досі у лісі, на місці лісопильного заводу (які фашисти пізніше зірвали), стоїть братська могила людей, які за наказом Костури були розстріляні, звинувачені за зв'язок із партизанами. Це Реплянчук Д.К., Ковальчук Я.П. та Вальчук М.М.

Визволяли село воїни 40-ї армії Другого Українського фронту і 16 березня 1944 року село було звільнено від окупантів.

І знову високе завдання стало перед колгоспниками - відбудувати все знищене ворогом. У 1964 році відбулося укрупнення господарств: село Марксове - колгосп ім. Шевченка, село Слобода - колгосп «Шлях Ілліча» і село Гриненки колгосп «Червона Зірка» об'єдналися в одне ціле. І утворився колгосп «Шлях Ілліча» смт. Брацлав Немирівського району. В 1970-х роках увійшли до колгоспу «Шлях Ілліча» і села Грабовець та Сорокодуби, утворилося господарство із загальною площею 5400 га. землі, Найкращих успіхів у соціалістичному змаганні досягали: механізатор Бервен Федір Микитович, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Олійник Василь Кирилович та Небелиця Василь Сергійович також нагороджені урядовими нагородами.

За високі показники у надоях молока відомі всьому району і області такі доярки: Зозуля Раїса Федорівна та Мазур Марія Тимофіївна, які надоювали від однієї корови понад 5325 літрів молока. За це доярки нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора та орденами Леніна. За сумлінну працю вони були учасниками виставки ВДНГ СРСР.

За збільшення поголів'я худоби та відмінну працю нагороджена урядовими нагородами завідуюча МТФ Гончар Євгенія Савівна, загальний стаж трудової діяльності якої становить 37 років, її було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна та іншими нагородами.

В 1999 році село Гриненки було від'єднано в окреме господарство імені Данила Нечая. Проіснував СВК ім. Данила Нечая до 2004 року в зв'язку із економічним становищем. Розпайовані землі жителів села Гриненки орендує ФГ «Криниця» під керівництвом Рижмань Людмили Дмитрівни.

Територія населеного пункту села Гриненки становить 193.7га., чисельність населення становить 386 чоловік. На території села є сільська рада, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, фельдшерський пункт, будинок культури, бібліотека, два магазини.

В центрі села стоїть пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам. Це 154 воїни, які не повернулися із поля бою, щасливе майбутнє прийдешніх поколінь, в середньому кожна сім'я залишилася чи без батька, чи без сина. На мармурових плитах закарбовані навічно іменами загиблих, як пам'ять про безсмертя. При в'їзді в село Гриненки стоїть кам'яний хрест, побудований в 1883 році і на якому викарбуваний напис "Дмитрием в честь княжной Анни й Ольги", а далі при дорозі встановлено пам'ятний знак юному партизану-підпільнику Всеволоду Семенцю, який загинув від рук фашистів. На сільському кладовищі знаходиться братська могила радянських воїнів, що визволяли село від німецьких фашистів та пам'ятний знак померлим від голодомору в 1932-1933 роках.