Найстарішою пам’яткою архітектури в Томашпільському районі є Антопільський парк. Цей парк було засновано в кінці ХVIIIстоліття в маєтку князя Антоні Яна Непомуцена Святополка-Четвертинського — кастеляна брацлавського. В другій половині ХІХ століття маєток разом з парком перейшов у володіння панів Ярошинських. Останній власник парку Кароль Ярошинський (1878 - 1929) - відомий фінансист, громадський діяч та філантроп.
Антопільський парк – пам’ятка садово – паркового мистецтва, яка входить до складу комплексу Садиба ХVIIIстоліття с. Антополя.
Парк закладено в ландшафтному стилі, теперішня площа його становить 27 гектарів. Він розташований на межі двох природних зон - степу і лісостепу (на відстані 8-ми кілометрів від залізничної станції Вапнярка). Основою парку став природний дубово-ясеневий масив.
Частина парку розташована на рівнині, але головна ділянка розкинулась на підвищенні, що особливо підкреслює мальовничість та красу пам’ятки. На цьому підвищенні, посеред великої поляни, знаходиться палац, центральний вхід до якого оформлений високим, ганком з чотирма колонами. Звідси відкривається широка панорама на рівнину, її неповторної краси насадженнями та каскадами ставків, утворених системою гребель з поступовими перепадами рівня до найнижчого місця - кількох галявин з могутніми ясенами. Вся територія парку обнесена кам’яним муром.
Дендрологічні багатства парку досить значні. Тут зростають віковічні дуби та 400 - річні ясени - одні з найвищих в Україні. Всього нараховується понад 40 видів і форм деревних рослин, серед яких липи, ясени, каштани і клени, що були посаджені близько 250-ти років тому. Ростуть і такі цінні декоративні породи, як ясен плакучий, сосна чорна, горіх чорний і грецький, ялина звичайна, сосна звичайна, клен-явір, горобина, береза та інші. Приваблюють мальовничі куточки, утворені галявинами з групами окремих дерев або суцільними масивами дубового, ясенового і соснового гаїв.
Розповідь про парк була б неповною без згадки про перебування в Антополі відомого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Переказ про перебування цієї видатної постаті передавався з діда-прадіда в жителів села : «Одного погожого ранку 1821 року жителі села Антополя проснулися від звуків мисливського рогу. Незабаром із великого парку князя Романа Четвертинського виїхала кавалькада мисливців і направилась до лісового урочища. Серед вершників можна було впізнати і О.С.Пушкіна, який перебував на той час у своїх тульчинських друзів-декабристів, і був запрошений до Антополя на полювання. Захопившись полюванням, поет непомітно відстав від групи мисливців і заблукав. Йдучи в одному напрямку, він вийшов на лісовий кордон віддаленої дачі «Дубина Перловських». Лісник спочатку прийняв Пушкіна за переодягненого цигана, однак, почувши веселу розповідь поета про свою пригоду, запросив гостя до себе, а на другий день відвіз його до Антополя в маєток Четвертинських».
В парку зберігся величезний могутній дуб і донині його називають «дубом Пушкіна» - місце, де відпочивав великий поет.
У 2009 році у дуб влучила блискавка і прошила його кору від верхівки до землі. Але дуб вистояв, про трагедію нагадує лише глибока рана в корі, яка потроху затягується.
30.06.2016
